Іноді наш малюк не схожий на променистих усміхнених дітей з рекламних плакатів та студійних фотографій. У кожної дитини свій характер, і буває, що він проявляється з не найкращого боку. Рідкісні батьки можуть похвалитися тим, що ніколи не стикалися з істерикою чи капризами свого малюка. А якщо ви й знайдете таких маму й тата, найімовірніше, вони лукавлять.

Плач до року — це не примхи

До року у дитини не буває примх, малюк у цьому віці рідко шкідничає. Плач і істерика немовляти свідчать про дискомфорт, який відчуває ваша крихітка, і він доступними йому методами, а це поки що тільки плач, привертає вашу увагу та вимагає усунути незручності. Крихітці може бути холодно чи спекотно, вона може хотіти пити або їсти. У неї можуть різатися зубки. Часто плаксивий настрій свідчить про хворобу, що починається. Але якщо у батьків не виходить забезпечити своєму малюкові належний догляд, вони не можуть попередити й заздалегідь усунути можливі незручності, то дитині доведеться досить часто нагадувати плачем про те, що у неї щось не гаразд і «просити» батьків «зробити їй добре». Такий частий прояв негативних емоцій для отримання бажаного може стати передумовою для появи примх у старшому віці, після року.

Дитячі істерики та капризи після року – у чому причини

«Каприз» та «істерика» – два різних поняття, і слід їх розрізняти. Чому дитина капризує? Каприз – це усвідомлена дія дитини задля отримання бажаного результату. Іноді капризи пов’язані з тим, що вона не в змозі визначитися у своїх бажаннях. Наприклад, збираючись на прогулянку, вона захотіла йти на дитячий майданчик, а коли ви прийшли на майданчик, малюк передумав і побажав кататися в парку на велосипеді. Якщо в цей момент ви не задовольните його нову вимогу, то можете стати свідком капризів. Капризи можуть супроводжуватися плачем або проявом бурхливої агресивної реакції. Дитина швидко заспокоюється, отримавши те, що вимагала. Капризування переросте в істерику, якщо маленький скандаліст не досягне результату. Істерика – це часто неконтрольована поведінка. Дитина, не впоравшись з емоціями, заходиться несамовитим плачем, моторика порушена, можуть початися істеричні судоми.

Чому дитина закочує істерики

Дитячі істерики в рік, і в два, і в три роки можуть бути викликані багатьма причинами

• фізичний дискомфорт. Голод, спрага, холод, спека, тісне взуття, незручний одяг. Часто малюк ще не може зрозуміти чи пояснити, що завдає йому незручностей, і починає вередувати
• втома. Тривала прогулянка чи занадто втомливий захід може стомити малюка та викликати негативні емоції. Не забувайте, що навіть занадто велика кількість позитивних емоцій може вивести нестійку дитячу нервову систему з рівноваги
• ознака хвороби, що починається
• спроба привернути увагу. Часто буває в сім’ях, де працюючі батьки планують спокійний відпочинок на вихідних, але малюк вимагає уваги до себе
• наполеглива вимога отримати щось негайно. Це істерика – маніпуляція. Найчастіше починається з примх
• неузгоджені дії дорослих. Наприклад, мама не дозволяє їсти цукерки до обіду, а з бабусею цей номер проходить. Будьте одностайні у питаннях виховання дітей
• бажання все робити самому. Головний девіз трирічного малюка «Я сам!». Істерики у 3 роки можуть бути формою протесту проти надмірної опіки. Дозвольте дитині бути максимально самостійною. Змініть командний тон. Намагайтеся обходитися без наказів «Сиди!», «Не чіпай!», «Не ходи туди!».

Дитина постійно капризує – як цьому запобігти

Нервова система малюка ще не досконала, він швидко виходить із стану рівноваги.

Ваша дитина буде спокійнішою і менш схильною до капрізів та істерик, якщо ви дотримуватиметеся деяких правил

1. Повноцінний сон. Вкладайте малюка ввечері та вдень в один і той самий час
2. Відпочинок. Слідкуйте за тим, щоб він не перетомлювався. Дво-трирічна дитина ще не може контролювати свій фізичний стан самостійно. Це ваше завдання. Чергуйте рухливі ігри зі спокійними заняттями. Якщо бачите, що він був занадто активним на прогулці, вдома помалюйте або почитайте
3. Якщо бачите, що у малюка поганий настрій, спробуйте поговорити з ним про це. «Я розумію, що ти втомився», «Тобі, напевно, прикро, що хлопчик не захотів із тобою гратися», «Я розумію, що ти засмучений через те, що не було вільної гойдалки на майданчику». Дитині важлива ваша підтримка. Але так само їй потрібно розповідати про те, що хоч би яким злим чи розсердженим він був, не варто влаштовувати істерики, що є правила поведінки
4. У дитини має бути час для ігор
5. Дайте їй бути самостійною. Одягатися, вмиватися, зачісуватися – все це дитина може робити сама. Просто правильно розраховуйте час.
6. Надайте їй право вибору. Не наполягайте на кольорі футболки, яку вона одягне вранці. Місце прогулянки – парк чи майданчик – також може вибрати малюк самостійно.
7. Під час бурі, що насувається, спробуйте її попередити. Поговоріть із малюком спокійно, попросіть його проговорити своє прохання без схлипувань
8. Передбачайте ситуації, які можуть призвести до істерики. Наприклад, збираючись на звичайну прогулянку, не одягайте на донечку нове біле пальтечко. Звичайно, вам буде приємно, що всі навколо розчулюватимуться і говоритимуть компліменти вашій принцесі і, звісно, її мамі. Але ваші оклики «Не лізь на гірку, порвеш!», «Не підходь до пісочниці, забруднишся!» ні до чого хорошого не призведуть і, найімовірніше, закінчаться непривабливим скандалом або брудним пальтом.
9. Оцінюйте ситуацію адекватно. Можливо, варто задовольнити нешкідливе прохання дитини, не доводячи справу до істерики.

Як заспокоїти істерію

Бувають випадки, коли не вдається запобігти бурі, і дитина почала істерію.

І ось ви стоїте посереди магазину або в іншому людному місці і спостерігаєте, як ваша дрібінка на очах перетворюється на кричущего монстра. У вас кипить буря емоцій: злость, сором, безсилість.

По-перше, забудьте про сором. Так, на вас дивляться всі навколо. Хтось зі співчуттям, хтось з цікавістю, хтось жаліє бідного малюка і укоризненно дивиться на вас. Не звертайте увагу. У всіх цих людей навколо їх діти теж устраювали істерії. І ніяк не виконуйте миттєво вимоги крикуна, лише щоб по-швидшому позбути себе цього публічного ганьба. Дитина усвідомить, що плач і виконання вимог безпосередньо пов’язані, і буде цим користуватися в подальшому.

Тепер підходимо безпосередньо до того, як впоратися з істерією.

• відволіть. Найбільш діючий спосіб. Мами в справі вигадування відволікаючих моментів справжні чарівниці. «Пойдемо, подивимося, хто живе в цій трубі», «До нас гость летить велика ворона»
• запропонуйте цікаву альтернативу. «Ми не можемо купити торт, але вдома разом з тобою зробимо печиво», « Замість літака, який я не можу тобі зараз купити, я навчу тебе робити літаючий літак з паперу». Ваша перевага в тому, що ви можете показати своєму малюку багато нового та цікавого
• рішуче відведіть або віднесіть його в небагатолюдне місце. Часто істерії робляться на публіку, і за немастьм глядачами швидко припиняються
• міцно обійміть малюка. Якщо істерія стала неконтрольованою, посадіть дитину на коліна обличчям до себе і міцно обійміть. Похитайте його. Дуже часто це допомагає заспокоїтися.

Найголовніше – це рішучість ваших дій. Дитина має бачити, що у вас немає й долі сумнівів щодо того, що ви не підете на його поводу. Будьте рішучими, але не агресивними. Ви старші і ви повинні вивести його з істерії, а не скандаліти разом з ним.

Після того, як малюк заспокоїться, поговоріть з ним, поясніть, що вам було неприємно і соромно. І обов’язко помиріться. Не варто трирічному карапузу устраювати багатогодинну обструкцію. У силу віку таке покарання не матиме ефекту.

Покажіть за випадку іншого такого ж скандалиста, нехай ваш малюк подивиться, як це виглядає з боку.