Повільність маленького неповоротливого малюка часом не на жарт дратує маму, яка кудись поспішає, — ранкове вмивання, одягання та справжній сніданок перетворюються на справжнє випробування для обох. Підвищення голосу та прагнення змусити малюка рухатися швидше викликає зворотну реакцію, навіть звичні дії даються йому з працею. Не варто думати, що важко тільки мамі — повільна дитина страждає не менше. Часті окрики та невдоволення близьких, насмішки й небажання спілкуватися однолітків викликають у неї відчуття неповноцінності та невпевненості, дитина постійно відчуває почуття провини. При вступі до школи проблеми зростають — дитині складно зосередитися і не вибиватися із загального ритму освітнього процесу. Часом вона чудово знає відповідь на поставлене педагогом запитання, але в силу своєї повільності не здатна відповісти на неї вчасно. То що ж таке зайва повільність у дітей — хвороба, риса характеру, психічний недолік чи наслідок неправильного виховання? Спробуймо розібратися разом.

Дитина-зашаритися — де шукати причини її повільності

Як свідчить статистика, “нерозторопних” дітей не так вже й мало — від 15 до 25%. Іноді це явище тимчасове, але часто батькам доводиться змиритися з такою особливістю свого чада на тривалий термін, а то й на все життя. За спостереженнями психологів, причин того, що дитина зашаритися, достатньо:

1. Як тимчасове явище, зайва повільність можлива після перенесеної важкої недуги та за наявності хронічного захворювання. Після одужання колишній ступінь рухливості відновлюється, прискоренню цього процесу сприяє зміцнення імунітету.

2. Складні пологи та аномально протікала вагітність можуть стати причиною виникнення проблем у психічному розвитку малюка. Такі діти перебувають під спостереженням невролога та психолога, отримують призначене лікування.

3. До трьох років цілком нормально, якщо дитина повільно одягається або робить інші дії в неспішному темпі. Це є результатом недостатньо розвиненої моторики та недосконалості координації рухів, що на четвертому році життя поступово приходить у норму.

4. Змиритися із задумливою нерозторопністю дітей доведеться мамам і татам маленьких флегматиків — навряд чи можна домогтися перемоги в суперечці з матінкою-природою.

5. Тривожність як наслідок стресів — цілком імовірна причина гальмування.

6. Упертість і протест проти постійної маминої нервозності та нестачі уваги. У цьому випадку причину варто пошукати в поведінці батьків, усвідомлення своїх помилок і зміни в стилі спілкування здатні впоратися з проблемою без допомоги лікарів.

Повільна дитина, батьківські помилки та як їх уникнути

Доводиться визнати, що іноді в повільності малюка винні близькі йому люди. Самостійність — якість необхідна, і розвивати її, безумовно, потрібно. Однак дворічний малюк не дуже успішно справляється з модними вузькими джинсами чи непокірними кросівками. Замість допомоги він часто чує роздратовані оклики мами, внаслідок чого неслухняні пальчики стають ще безпораднішими. Якщо подібне повторюється досить часто, у дитині назріває своєрідний протест, і розраховувати на прискорення процесу одягання чи їжі не доводиться. Не варто думати, що в 2–3 роки ваше чадо має бездоганно справлятися зі шнурками та колготками, ґудзиками та зубною щіткою. Вибравши вільний час, допоможіть йому освоїти потрібні навички, а вранці виділяйте для складного процесу час із запасом. Ласкаве схвалення перших успіхів дасть поштовх до освоєння нових дій.

Батьківські сварки змушують із тривогою стискатися маленьке серденько, постійні стреси в результаті конфліктів відбиваються на нервовій системі малюка і здатні загальмувати його психічний розвиток. Переживання можуть бути викликані ревнощами до інших дітей у сім’ї, вступом до дитячого садка чи школи. Тільки спокійна доброзичлива атмосфера в будинку, відмова від агресивних методів виховання стануть гарантією гармонійного розвитку вашого малюка. Не варто нервувати і кричати, якщо дитина повільно їсть або відмовляється виконувати ваше прохання — можливо, вона просто не виспалася через гучну сварку або образу, що таїться в серденьку.

Не може швидше чи не хоче?

Зверніть увагу на поведінку малюка, коли він зайнятий улюбленою справою. Чи завжди він такий зашаритися, як звикли вважати оточення? Діти розумні та кмітливі, неспокійні нарікання батьків на аномальну нерозторопність вони доволі швидко вчаться використовувати з вигодою для себе. Якщо повільність проявляється лише під час уроків або допомоги по дому, наявне стійке небажання займатися стомлювальною та нудною справою. Боротися з маленьким хитруном не так просто, краще майстерно підіграти йому. Згодом дитина зрозуміє, що набагато зручніше не затягувати з виконанням обов’язків, а зробити їх за можливості швидко й зайнятися улюбленою справою. Особливо, якщо батькам вдається знайти ефективні стимули.

Що робити, якщо дитина дуже повільна

Буває так, що видимих причин немає, і повільність малюка пов’язана з особливостями його організму та характеру. Можна сподіватися, що з часом це пройде, але поки доведеться пристосовуватися і допомагати малюкові справлятися з аномальною нерозторопністю. Це зовсім не складно і не займає занадто багато часу:

– у розвитку дрібної моторики чудово допомагають спеціальні вправи для пальчиків і різноманітність дитячих настільних ігор;

– складні дії, до яких ви хочете привчити малюка, виконуйте разом до повного закріплення навичок. Похваліть малюка за досягнуті успіхи;

– не забувайте про особливості повільних дітей — вони не впевнені у своїх силах і швидко втомлюються від одноманітної діяльності. Якщо дитина вже школяр, не варто квапити її з виконанням домашніх завдань, краще робити частіше перерви і чекати від неї не швидкості, а якості;

– не потрібно виконувати роботу за свою зашаритися — навчіть справлятися з нею максимально успішно;

– пропонуючи малюкові виконати якесь завдання, стежте за його обсягом. Малюкові легше виконати кілька невеликих доручень, ніж тривалу і велику роботу;

– візьміть на озброєння гру «Хто швидше?» — навіть якщо дитина дуже повільна, вона із задоволенням освоюватиме необхідні навички і намагатиметься перемогти.

Психологи рекомендують у жодному разі не квапити зашаритися, надавати їм більше свободи у виборі дій, не скупитися на підтримку і похвалу за кожне досягнення. Необхідно розвивати в таких дітях відчуття реального часу, добре б планувати разом майбутній день. І все ж не переживайте сильно, якщо у вас у сім’ї повільна дитина, що робити і як впоратися з проблемою, не мучте оточуючих цими питаннями. Всьому свій час, зате в його нерозторопності є і позитивні сторони. Такі дітки міцно і ґрунтовно засвоюють новий матеріал у школі, завдяки ретельному пережовуванню їжі не створюють собі передумов для гастриту, виконують будь-яку роботу ґрунтовно і якісно. А найголовніше — це ваша улюблена дитина, і варто навчитися сприймати її такою, яка вона є.