Зігнуті в суглобах ручки й ніжки та обмежені рухи, що нагадують судоми. Так проявляється м’язовий тонус у новонароджених, який є цілком нормальним явищем для малюків, проте завдає безліч занепокоєнь і переживань молодим батькам.

Насправді тонус завжди присутній у людини, чи то дитина, чи то дорослий. Саме цей стан забезпечує організму можливість здійснювати скоординовані рухи. Єдина відмінність полягає в тому, що у малюка тонус інтенсивніший. Злегка «перенапружені» м’язи допомагають крихітці утримувати тіло в певній позі, вчитися відчувати себе у просторі та здійснювати перші рухи. У міру розвитку дитини ступінь м’язової скутості зменшуватиметься, зміни положення тіла та кінцівок ставатимуть більш природними.

Звісно, природного гіпертонусу боятися не варто. Але молодим батькам необхідно знати, на якому етапі його прояви мають знижуватися. Адже гальмування природного процесу може свідчити про певні проблеми. Ба більше, гіпертонус може стати причиною затримки формування ментальних здібностей — розвиток кори головного мозку у дітей безпосередньо пов’язаний із розвитком моторики. Ця стаття покликана допомогти батькам новонародженого зрозуміти, наскільки правильно протікає процес розвитку його нервової системи та м’язів, розповісти про способи виявлення порушень, а також про наявні нормалізуючі заходи.

Тонус у новонароджених і у дітей до року

Педіатри умовно виділяють кілька інтервалів протягом першого року життя дитини, протягом яких їхня рухова активність суттєво змінюється. Спостерігаючи за малюком і процесом його розвитку, мамам нескладно буде виявити невідповідності (якщо такі є) і, вчасно звернувшись до фахівця, попередити їхні негативні наслідки.

Тонус м’язів у немовляті від народження до 1 місяця

Підвищений тонус у дитини проявляється особливо інтенсивно. Адже всі 9 місяців, що передували появі на світ, малюк перебував у тісному просторі. Його тіло перебувало в максимально «компактному» стані, а м’язово-суглобові відчуття тільки почали формуватися. Кінцівки новонародженого щільно притиснуті до тільця. При спробі розвести в сторони ручки або ніжки мама малюка відчує опір, адже м’язи-згиначі напружені сильніше, ніж розгиначі. Уклавши малюка на живіт, мама може спостерігати рухи, схожі на повзальні. До кінця місяця дитина навчиться утримувати голівку протягом кількох секунд.

Від 1 до 3 місяців

На цьому етапі можна помітити, що тонус у новонароджених ослаблює: немовля більш впевнено тримає голівку, повертає її до джерела світла чи звуку, демонструє яскраво виражений хапальний рефлекс (міцно утримує іграшку або палець дорослого), підтягує ручки до ротика і очей. Збільшується кут між розведеними в сторони ніжками, зменшується затиснутість у ліктьових суглобах.

Від 3 до 6 місяців

Стандартна поза малюка в цьому віці – положення лежачи на спинці з напівзігнутими ручками й ніжками. Долоньки дитини відкриті, він часто перебирає пальчиками, обмацує пелюшку або ковдру, хапає предмети, які знаходяться як перед його грудьми, так і перед обличчям або збоку від нього. До пів року діапазон рухів малюка значно розширюється: він робить перші спроби групувати кінцівки, намагаючись сісти, впевнено утримує голову в одній площині з хребтом. Завдяки тому, що тонус у ніжках знижується, крихітка вчиться підніматися на прямих ніжках, спираючись руками на підлогу або навколишні предмети. Починаючи з 4-х місяців, він робить спроби перевертатися зі спинки на бік, а до шести місяців робить це впевнено, без утруднень.

Від 6 до 9 місяців

У цей період розвитку м’язовий тонус дитини продовжує активно знижуватися, а його рухи стають дедалі складнішими та різноманітнішими. Малюк впевнено сидить, активно змінює пози, перевертається на животик і спинку. Він уже вчиться підтримувати рівновагу, переносячи навантаження з однієї кінцівки на іншу, повзає по-пластунськи і до 8-9 місяців встає на ніжки.

Від 9 до 12 місяців

«Пута», якими сковує рухи фізіологічний тонус м’язів у дитини, ослаблюють настільки, що дозволяють йому активно повзати на четвереньках і ходити біля опори (багато малюків у цьому віці роблять свої самостійні кроки), присідати, тягнутися за іграшками. Потрібно зазначити, що саме в цьому віці формується так званий пінцетний захват – вміння утримувати дрібні предмети великим і вказівним пальчиками.

Слід ще раз підкреслити: ця градація має умовний характер. Дуже часто діти, які не вміють сідати самостійно в шість місяців, успішно демонструють цю навичку вже в шість з половиною. Однак, якщо формування рухових умінь затримується надовго, а м’язи немовлят все так само сковні, є привід отримати консультацію фахівця.

Гіпертонус м’язів у дитини: причини, симптоми

Отже, якщо після досягнення дитиною піврічного віку суттєвих змін рухової активності не сталося, і його м’язи залишаються напруженими, як після народження, можна впевнено говорити про гіпертонус – порушення нормального м’язового тонусу тіла. Причинами цього негативного явища можуть бути родові травми, ускладнення під час вагітності, проживання батьків у несприятливих екологічних умовах, резус-конфлікт матері і дитини та багато інших.

До основних симптомів підвищеного м’язового тонусу у немовляті належать:

1. «Вміння» утримувати голову з самого народження. Досягається воно не за рахунок природного розвитку м’язів шиї, а за рахунок їх постійного напруження.
2. Болюча реакція на світло, звук та інші зовнішні подразники.
3. Частий плач з вигинанням спинки, закиданням голови назад, тремтінням підборіддя;
4. Часті зригування під час годування;
5. Сильний опір м’язів при спробі розвести ручки або ніжки;
6. Закинута назад голова, піджаті кінцівки в положенні лежачи;
7. Короткий і неспокійний сон.

Існує також і низка тестів, за якими дитячі невропатолози визначають гіпертонус у немовлят. Так, наприклад, при спробі посадити малюка, утримуючи його за ручки, верхні кінцівки практично не відриваються від грудей. При утримуванні дитини в положенні стоячи, вона спирається на поверхню стола або підлоги не всією стопою, а лише пальчиками. Крім того, діти з гіпертонусом продовжують демонструвати так званий «кроковий рефлекс» після двох місяців розвитку – ніби намагаються зробити крок у вертикальному положенні.

Патологічний гіпертонус, залишений без уваги батьків малюка і лікаря, може бути вкрай небезпечним. Річ у тому, що він може бути викликаний ураженням тканин мозку, наприклад, при перинатальній енцефалопатії та інших патологіях. Відсутність своєчасного лікування може позначитися на подальшому розвитку дитини і призвести до затримки формування рухової навички та ментальних здібностей, формування неправильної ходи і постави, порушень мови і координації рухів.

Методи зниження гіпертонусу у новонароджених

Незважаючи на можливі серйозні наслідки, знизити тонус у новонароджених можна за допомогою нескладних фізпроцедур, таких як:

• лікувальна фізкультура;
• масаж;
• електрофорез;
• плавання;
• парафінові аплікації тощо.

Медикаментозне лікування призначається, як правило, в останню чергу. Воно являє собою засоби для зменшення м’язових спазмів і сечогінні, призначені для зниження рівня мозкової рідини. Іноді фахівці призначають комплексну терапію. Так, наприклад, на додаток до масажу дитині прописують вітаміни групи В. Якщо м’язове напруження не вимагає залучення фахівців-фізіотерапевтів, масаж при гіпертонусі може самостійно виконувати мама малюка, дотримуючись рекомендацій педіатрів.

Будьте здорові!