Такий природний інстинкт, як страх, є необхідною і природною реакцією, яка покликана захищати людське життя. Проте є страхи невиправдані, а іноді й руйнівні. Вони починають керувати людиною, цілком її поглинаючи. Дуже часто дитина боїться темряви, і цей страх заважає їй нормально існувати, відбиваючись на успішності в школі, погіршуючи загальний психологічний стан. Вона починає проситися до батьків у ліжко, не відпускає маму перед сном, буквально чіпляючись за поділ, не дозволяє вимикати світло в кімнаті, капризує і плаче. Чому виникають ці страхи і чи можна їх вважати патологією? У більшості випадків, із настанням пубертатного періоду, така боязнь відступає. А до цього вона заважає дитині нормально жити. Не варто відмахуватися від цієї проблеми і пускати все на самоплив. Адже дитина боїться темряви не просто так, і на це є свої причини, які слід з’ясувати.

Чому дитина боїться темряви?

В основному це відбувається через страх невідомості, який виникає у малюка в темній кімнаті. Він позбавлений можливості бачити навколишні предмети, і починає використовувати слух, нюх і дотик. А це привід для неміцної дитячої психіки додумувати і перебільшувати кожен шурхіт, на який при світлі він би й не звернув уваги. Діти, наділені буйною фантазією, можуть переносити плоди своїх думок у реальний світ. Не останню роль у цьому відіграє перегляд різноманітних фільмів та «жахастиків». Ще одна причина – брак батьківської уваги, який малюк хоче заповнити вночі, забираючись до них у ліжко. Посилаючись на те, що йому страшно, він просто виражає своє бажання іноді довше побути з батьками. До десяти років дитина слабко відрізняє реальність і вигадку в силу особливостей розвитку. Якщо додати сюди зайву емоційність, тоді стане зрозуміло, чому так відбувається.

Дитина боїться темряви – що робити?

Неприпустимо кричати, лаяти і соромити дитину за цей страх, залишаючи її наодинці з такою проблемою. Дуже часто причиною може бути стрес у сім’ї, а крики ще більше погіршать ситуацію. Якщо дитина боїться темряви, потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

• Терапія малюванням. Потрібно попросити малюка намалювати свої страхи. Нехай це буде довільний малюнок, де він зобразить свій страх, так, як він його бачить. Після цього потрібно, щоб дитина власноруч розірвала малюнок. Це символізуватиме перемогу над страхами.
• Гра в хованки. Варто затіяти гру, в якій дитина повинна буде сховатися в якийсь темний куток чи кімнату. Нехай він пробуде там деякий час. Знайшовши його згодом, варто похвалити за хоробрість і рішучість.
• Не можна карати дитину за страхи. Якщо йти методом від протилежного і закривати її насильно в темній кімнаті, тоді це загрожує серйозними наслідками – нервовими порушеннями, енурезом.
• Не варто беззаперечно дозволяти їй спати в батьківському ліжку. Це не вирішує проблему, а лише відкладає її на недовгий термін. Краще посидіти поруч з малюком, біля його ліжечка, поки він не засне.
• Не можна обзивати дитину боягузом, ставлячи їй за приклад інших дітей, у яких немає такої проблеми. Вона може хоробритися і перестати розповідати про свої страхи, а проблема так і залишиться, перерісши в майбутньому в манію.
• Не можна зловживати опікою, перетворюючи її на «гіпер». Це відстрочить дорослішання дитини і її самостійність на довгий час.
• Перестати лякати дитину «бабаєм» і «сірим вовчком, який вкусить за бочок». А також обмежити перегляд телевізійних програм.
• Поставити в кімнаті у малюка неяскравий нічник, і не вимикати його одразу після того, як він засне.
• Увімкнути легку фонову музику, яка зможе заглушити можливі шурхоти і звуки, що так лякають малюка.

Якщо дитина почала боятися темряви після якогось конкретного випадку, тоді варто відвідати психолога і розібратися в проблемі на початковому етапі.

У яких ще випадках необхідна консультація фахівця:

1. Дитина переступила десятирічний рубіж, а страхи так і залишилися.
2. Політ фантазії дитини набув лякаючого характеру, де присутні сцени насильства, вбивства і кривавих розправ. Ці картини в уяві свідчать про глибокі психологічні проблеми дитини.
3. Страх темряви переріс у манію, коли дитина боїться буквально всього: настання вечора, відчиненої шафи, не заштореного вікна.

Як відучити дитину боятися темряви?

Ігри – найкращий засіб від усіляких страхів. У процесі гри дитина непомітно долає всі боязні, часом навіть не помічаючи цього. Звичайні хованки допоможуть малюкові стати впевненішим у собі. Проте не варто влаштовувати активні ігри безпосередньо перед сном. Краще спокійно провести цей час за читанням оптимістичних книг із хепі-ендом. Перед засинанням можна дати дитині трохи теплого молока з медом. Воно діє як снодійне. Потрібно частіше обнімати свого малюка і показувати йому свою любов. Адже тактильний контакт люблячих людей – це найкращі ліки від будь-яких страхів. Варто поговорити з дитиною і з’ясувати, чим саме могли бути викликані ці страхи. Щоб показати дитині, що в темній кімнаті немає нічого страшного, слід разом із дитиною помацати всі предмети в ній при вимкненому світлі. Можна навіть пограти в гру «Як вгадати річ на дотик?». Таку гру можна повторювати не один раз, поки не буде помітний результат.

Дитині 8 років, боїться темряви

До такого віку зазвичай діти вже не так схильні до страхів. Але якщо восьмирічна дитина боїться спати в темряві і все так само бігає в спальню до дорослих, розповідає про «монстрів» і «привидів» за рогом, їй здається, що її хтось душить у сні – це означає, що слід вживати негайних дій. Насамперед слід звернутися до дитячого психолога. Але ситуацію в сім’ї також потрібно проаналізувати: чи не було останнім часом якихось потрясінь (розлучення, конфлікти, насильство). Можна придбати в книжковому магазині спеціальні брошури на цю тему. Вивчивши інформацію, слід застосувати поради на практиці. Спеціальна гра «Хто сховався в темряві?» дозволить восьмирічній дитині побороти страх. Для її проведення потрібно, перебуваючи разом із дитиною в кімнаті, вимкнути світло. Дитина повинна лягти в ліжко і прикинутися сплячою. Потім, навмисно, уявити, що до неї підкрадається страшний монстр. Дитина також навмисно повинна почати кричати або тремтіти від жаху, а коли ввімкнеться світло, то в ролі «монстра» виявиться миле кошеня або ведмежа. Щира бесіда з дітьми також стане хорошою терапією страхів.

Такі передумови допоможуть боротися зі страхами активніше:

• Всеосяжна любов до свого чада і безумовна віра в нього як у хороброго чоловічка.
• Гнучкість у виховному процесі.
• Подібний досвід, пережитий колись батьками і розказаний своїм дітям.
• Перегляд своїх відносин із дитиною та усунення «слабких» місць.
• Прагнення зрозуміти внутрішній світ дитини і прийняти його.
• Позбавлення від надмірної опіки та «задушення» своєю любов’ю.

.

Боязнь темряви – це не минуща примха малюка, і зізнаватися в ній не соромно. Навіть серед дорослих є такі, які бояться заходити в темні приміщення, що вже казати про дітей. Не можна залишати без уваги такі аспекти розвитку своєї дитини. Адже саме від того, яким буде дитинство дитини, і залежить успіх та благополуччя її дорослого життя. Не варто допускати нервозності і тривожності, вирішуючи цю проблему. Це завжди передається дітям. Якщо мама і тато впевненим голосом говорять, що чудовиськ і монстрів немає або що вони повалені, дитина, швидше за все, повірить їм і заспокоїться.