Наші бабусі часто вдавалися до тугого сповивання дітей. Це були навіть не наші демократичні пелюшки, а довгий перетягувач, яким, немов бинтом, туго стягували тіло немовляти в позу солдатика. Так малюк менше боросяся, менше лякався своїх рухів. У такому положенні йому нічого іншого не залишалося, як подовгу спати. За те важке життя, що вели наші предки, без цього було не обійтися. «Дисплазія кульшового суглоба у новонароджених» — про такий діагноз наші предки навіть не чули. І тим самим мимоволі провокували проблеми зі здоров’ям у своїх дітей. Сучасні лікарі впевнені: туге сповивання здатне викликати у дітей недуги. Починаючи з того, що вони пізніше, ніж їхні «вільні» однолітки, починають повзати, і закінчуючи тим, що у них частіше бувають проблеми з кульшовими суглобами.

Дисплазія кульшового суглоба у новонароджених: що це таке?

Дисплазія кульшових суглобів у немовляти ще нерідко називається вродженим вивихом стегна. Спрощено картина виглядає так. У тазовій кістці є дві западини. Це «пази», в які входить головка кістки. Виходить щось на кшталт шарніра. Це з’єднання закріплене м’язами і зв’язками. Так нога приєднується до нашого тіла.

Природне положення для ніжок малюка – «по-жаб’ячи», тобто з широко розведеними ніжками. Якщо вони з якоїсь причини часто розташовуються інакше (неправильне положення в животі у мами, занадто туге сповивання), головка кістки вивертається і може пошкодити суглоб.

«У світі є культури, де дітей прийнято сповивати з прямими ніжками, – розповідає знаменитий дитячий лікар Євген Комаровський. – А в багатьох африканських країнах, навпаки, дитинча висить на спині у мами, охоплюючи ніжками її тулуб. Є чітка статистика, яка вказує на те, що якщо в якійсь культурі дітей не сповивають, то проблем з кульшовими суглобами у населення в кілька разів менше».

При первинному огляді ортопед перевіряє, як розводяться ніжки у малюка, чи однакова їх довжина, чи немає якоїсь сковування в рухах, чи симетричні складочки на стегнах і сідницях. Якщо у лікаря виникають сумніви, він направляє малюка на УЗД. Це дослідження безпечне для дітей різного віку, на відміну від рентгена, який доступний тільки з семи місяців.

Але дещо може помітити не тільки лікар. Є фактори, що збільшують можливість дисплазії. Батькам варто насторожитися, якщо:

 

• ви живете в екологічно несприятливому регіоні (в Росії дисплазія буває у 2-3% немовлят, але в забруднених регіонах ця цифра зростає до 12%);
• дитина часто перебувала у сповитому положенні;
• малюк народився вище середньої ваги (більше 3,5 кг);
• для мами це були перші пологи;
• у когось у родині вже були проблеми з кульшовим суглобом (у таких сім’ях захворювання зустрічається в 10 разів частіше);
• ви – батьки дівчинки (80% хворих малюків – жіночої статі);
• мама приймала багато ліків під час вагітності;
• малюк народився в тазовому передлежанні.

Однак не впадайте в панику, якщо відзначили для себе кілька цих факторів. Лікарі визнають, що довго не звертали на дисплазію належної уваги. Тепер, коли важливість своєчасного виявлення цього захворювання визнана повсюдно, в медицині з’явилася інша проблема – гіпердіагностика. Це означає, що лікарі ставлять діагноз усім, у кого дійсно є дисплазія, і у кого є лише прозорий натяк на неї.

Лікування кульшової дисплазії: дайте ніжкам свободу!

Чим раніше – тим краще. Якщо була виявлена дисплазія кульшових суглобів у дітей, лікування повинно бути розпочато до пів року. Саме тоді суглоб формується. Пізніше, коли малюк почне повзати і ходити, навантаження на ці кістки багаторазово зросте, і незворотні наслідки можуть виникнути дуже швидко. Вже в 1,5-2 роки малюк, ледь навчившись ходити, почне кульгати.

Тактика, яку обере ваш лікар, залежить від ступеня вираженості захворювання. Іноді ортопед бачить, що головка кістки не ідеально розмістилася в западині суглоба, або діагностує слабкість кульшових зв’язок. У такому випадку найкраще, що ми можемо зробити – це примусити дитину постійно перебувати з широко розведеними ніжками. Тоді вроджена дисплазія буде усунена. Методи лікування можуть бути різними.

 

1. Широке сповивання. Якщо в діагнозі прописана «загроза», а не сама дисплазія, може бути достатньо тільки сповивання. У деяких випадках лікар радить просто не сковувати рухи ніжок малюка. Іноді необхідно прокладати між ними фланелеву пелюшку, складену в кілька разів, щоб цей валик не давав малюку зводити їх. До речі, непогану допомогу надає в цьому випадку одноразовий підгузок. Товстий шар сорбенту заважає ніжкам крихітки зайняти неправильне положення. Цю ж задачу може виконувати рюкзак для перенесення малюка, якщо він змушує крихітку займати природне положення «по-жаб’ячи» на грудях у мами.

2. Масаж. Це стандартне призначення при діагнозі «дисплазія». Тим не менш, деякі лікарі не визнають його. Про це буде сказано нижче.

3. Стремена. Якщо нічого не допомогло, то лікар призначає щось із фіксуючих пристроїв. Найчастіше застосовуються стремена Павліка. Це щось на кшталт бандажа, який складається з ліфчика і штрипків. Штрипки тягнуться від грудей і охоплюють ніжки малюка, примушуючи їх зайняти ортопедично правильне положення. Багатьом батькам буває психологічно важко перенести, що їхня крихітка повинна перебувати весь час в одному положенні, коли природа велить йому грати і розвиватися. Але подумайте про те, що раніше замість стремен використовували госпіталізацію і гіпсування.

Масаж при дисплазії: користь чи шкода?

Масаж – це досить поширений спосіб лікування дисплазії. Але деякі лікарі не наважуються призначати його. Вони стверджують, що ця процедура може тільки розтягнути зв’язки і перешкодити нормальному формуванню суглоба.

Як альтернативу вони пропонують стремена Павліка. Так, цей пристрій майже повністю виключить імовірність невдалого лікування. Масаж у цьому відношенні менш ефективний. Але остаточний висновок повинен залежати від ступеня вираженості захворювання. Якщо це легка форма дисплазії, то стремена можуть бути стрільбою з гармати по горобцях.

У класичному ж протоколі лікування дисплазія у дітей до року коректується за допомогою масажу і лікувальної фізкультури. Ці процедури важливі на етапі постановки діагнозу. Але вони мають не менше значення навіть після зняття стремен, якщо ті знадобилися. Припустимо, вам прописали курс масажу. Обов’язково попросіть фахівця навчити вас робити його самостійно. Як правило, це неважко. Лікар покаже вам кілька відвідно-кругових рухів, які потрібно здійснювати в кульшовому суглобі, і масаж сідничних м’язів. Але це не має бути разова акція. Запорука дієвості масажу – в його регулярності.

Отже, дисплазія кульшового суглоба у новонароджених – це не рідкісне захворювання. Лікар і батьки повинні постійно пильно стежити за малюком, що опинився «на підозрі» у зв’язку з дисплазією. Своєчасне лікування веде до того, що від колишньої недуги вже до року не залишиться і сліду.