Ця стаття для тих батьків, у яких у сім’ї підростає не один малюк, а щонайменше двоє. Або для тих мам і тат, які вирішили народити другу дитину. Ми поговоримо про те, чому виникає конфлікт між дітьми в сім’ї. Чому найближчі люди – брати та сестри – не можуть знайти спільну мову та не ладнають одне з одним.

Конфлікт між дітьми – у чому причина

Як часто, приходячи в гості в сім’ю, де підростає двоє малюків, ми спостерігаємо картину, коли діти сперечаються між собою. І часто ці сварки переростають у неабиякі бійки та побоїща. Брат злобно штовхає сестру, або сестра яро накидається на брата. У такій ситуації батькам якраз впасти у відчай. Навіть сторонні люди, стаючи свідком таких сцен, не на жарт засмучуються. Батькам хочеться вірити, що діти люблять один одного, але через вік не можуть налагодити стосунки. Але найчастіше постійні сварки викликані серйознішими причинами.

• нервозна обстановка в сім’ї. Постійно втомлена і незадоволена мама, батько, що смикає. Діти вбирають атмосферу навколо себе і починають поводитися агресивно
• агресивна дитина. Її агресивність поширюється не лише на членів сім’ї, а й на сусідських дітей. Найчастіше своєю жертвою такий маленький задира обирає когось завчасно слабшого за себе
• дитина-антагоніст. Це риса характеру. Такі діти провокують конфлікти, часто йдуть на протистояння з іншими дітьми, часто виявляючись згодом жертвою реакції у відповідь
• непослідовна поведінка батьків. Намагаючись домогтися миру між дітьми, батьки недостатньо наполегливі у вимогах до дітей припинити сварку. Часто мама з татом просто опускають руки і пускають ситуацію на самоплив. Вони сприймають конфлікти між дітьми як неминучість.
• зайва м’якість батьків. Такі батьки не спроможні контролювати поведінку дітей. Найчастіше такі діти поводяться цілком нормально і миролюбно, залишаючись під опікою інших дорослих, які мають іншу тактику взаємин із дітьми, аніж батьки малюків.
• найголовнішою причиною, через яку виникають конфлікти між дітьми в сім’ї, є ревнощі. Так вважає відомий дитячий лікар Бенджамін Спок.

У дітей дуже сильний зв’язок із батьками. Дитина підсвідомо вимагає проявів батьківського кохання постійно. Старша дитина в сім’ї, яка звикла безроздільно володіти увагою мами і тата, дуже ревно ставиться до появи в сім’ї молодшого брата чи сестри. Нею оволодіває страх, що вона може позбутися любові та ласки. Цей страх перероджується в агресію щодо новонародженого, що може стати причиною її віддалення з батьками. Таке власницьке ставлення до коханих є нормою. І батьки цілком у силах заспокоїти свого первістка та змінити його ставлення до нового члена сім’ї.

Вирішення конфлікту між дітьми

1. Якщо в сім’ї росте агресивна дитина, поведінку якої ми описували вище, і батьки не в силах приборкати її характер, то швидше за все, доведеться звернутися до дитячого психолога. Фахівець із багатою практикою без труднощів встановить причину, чому діти конфліктують у сім’ї, і скоригує поведінку зачинщика сварок
2. Для антагоніста дуже важлива увага батьків. Мама і тато мають бути з ним гранично спокійними. Найчастіше ця риса характеру не зміниться з віком, але за правильної поведінки батьків маленька людина стане більш миролюбною і покірною
3. Передбачати сварки. Треба звертати увагу на вісники конфлікту – незадоволене бурмотіння, недружні погляди. На цій стадії зародження сварки цілком можливо запобігти бурі.
4. Якщо сварка все-таки розігралася, то батько має бути твердим і невблаганним у вимозі припинити скандал. Мама і тато є авторитетами для дітей. І якщо діти побачать вашу безпорадність, то виправити це надалі буде дуже складно і зажадає великих зусиль. Розведіть дітей у різні боки. Не намагайтеся одразу ж знайти винного. Тим самим ви підкинете дров у вогонь сварки.

Суть конфлікту між дітьми ревнощі: як поводитися батькам

Як ми вже говорили, ревнощі є найголовнішою причиною конфлікту між дітьми.

Усі діти народжуються різними. Брати і сестри дуже рідко схожі характерами. Одна дитина в сім’ї більш покірна і миролюбна, з іншою виникає більше проблем. Це не означає, що тихоню батьки люблять більше. Просто він завдає менше клопоту. Повільний вайло серед жвавих братів, негарна дівчинка серед красунь сестер, фраза батьків про те, що вони чекали хлопчика, а народилася дівчинка і навпаки. Все це може посіяти зерна образи в дитячій душі і перерости в агресію та конфліктність. Батьки, часто самі того не помічаючи, починають ставити дітей один одному за приклад. І кількість похвал, звісно, на боці більш спокійного, кмітливого, слухняного. Тому перший висновок такий: не порівнюйте своїх дітей, хоча б у присутності самих малюків. Зайвим буде обговорення своїх чад зі сторонніми.

Якщо в сім’ї добрі хороші стосунки, батьки щиро ставляться до своїх дітей, то в такій родині малюк мало звертатиме уваги на те, як батьки поводяться з братами і сестрами. Йому вистачатиме тієї уваги, яку він отримує від батьків.

Багато батьків починають зайво контролювати свої вчинки, боячись збудити ревнощі в одній із дітей. Купують дітям однакові іграшки, одяг, навіть коли в цьому немає потреби. Починають виявляти зайву м’якість. Не карають винного, побоюючись того, що малюк може розцінити покарання як прояв нелюбові.

Не намагайтеся виступати в ролі судді в дитячих сварках. Якщо діти сварилися через ревнощі до вас, то ви як причина конфлікту тільки посилите ситуацію. Часто хитруни і більш кмітливі діти провокують конфлікт. Якщо ви в такій ситуації випитуватимете «хто перший почав», то за всіма «свідченнями» це буде нехитрий другий малюк. Він отримає свою порцію покарання, а зачинщик тепер знатиме, як отримати чергову порцію похвал від батьків.

Не завжди варто втручатися в конфлікт між дітьми. Поспостерігайте. Якщо спір не носить ворожий характер, якщо він протікає без зайвої злоби з двох боків, то залиште малюків самих вирішити їхні стосунки. Ваше завдання стежити за паритетом, щоб у ролі «жертви» не виступав завжди один малюк.

Особливо часто страждають від ревнощів дітки, у яких братик чи сестричка з’явилися, коли їм було від 2 до 5 років. Малюки в цьому віці дуже вразливі. Для того, щоб ваш первісток з любов’ю ставився до молодшого брата чи сестри, приділяйте йому більше уваги. Поговоріть із ним про те, що ви не стали його любити менше. Ви любите його так само сильно, але новонароджений потребує більше часу. Ні уваги, ні кожної любові, а саме часу. І знаєте, який аргумент діє на старших дітей беззаперечно. Тебе і молодшенького я люблю однаково сильно, але тебе довше.