Психологічні проблеми, комплекси і всілякі фобії виникають ще в дитячому віці і переслідують людину на всьому життєвому шляху. Різні неприємні ситуації та стреси, перенесені в дитинстві, є першопричиною багатьох страхів і проблем у дорослому житті. Багато дітей при розлученні батьків переживають глибоку душевну травму. Якщо не допомогти їм на цьому етапі розібратися в проблемі, згодом вона обросте шаром нових труднощів. Дуже важливо, щоб дорослі були на момент розлучення емоційно зрілими людьми, не піддавалися егоїзму і вибудовували свої подальші стосунки без шкоди для дитини. Однак так буває рідко – в основному, діти при розлученні батьків, бачачи їхні контровання та взаємну неприязнь, сприймають це як особисту проблему і звинувачують у всьому себе. Дорослі ж не помічають змін і продовжують своєю поведінкою погіршувати психологічний стан дитини.

Діти при розлученні батьків – що відбувається в душі

Зазвичай діти в такій ситуації схильні до страху втрати. Сам процес розлучення сприймається дитиною не як розлучення тата і мами один з одним, а як розлучення одного з них зі своєю дитиною. Йому здається, що тепер він може втратити не тільки першого, а й другого найближчого чоловіка. У ситуації, що склалася, діти звинувачують, як правило, себе і вважають, що вони неправильно поводилися і стали причиною розладу в сім’ї. Через це в серці дитини оселяється глибокий сум. Усі ці реакції не характеризуються як патологічні і є абсолютно нормальними в ситуації, що склалася.

Як пережити розлучення батьків?

Якщо не надати допомогу і не втрутитися, то дитина не знатиме, як їй діяти, і її сьогоднішні помірні реакції переростуть в агресію та замкнутість. У цей час у душі у малюка формується конфлікт – між необхідністю бути захищеним, між любов’ю та неприязню. Зовнішній спокій говорить про те, що він навчився переживати свої проблеми всередині, не розповідаючи про них. Проте вони проявяться в іншому руслі – агресивність до однокласників, проблеми у навчанні, несанкціоновані втечі з дому.

Як поводитися батькам:

• Звільнити дитину від почуття провини, взявши всю відповідальність за розлучення на себе.
• Дозволити дитині переживати сум, не дорікаючи їй у зайвій заблокованості.
• Пояснити, що, незважаючи на розлучення, її так само люблять.
• Матері не варто приховувати свій біль, а поділитися ним – дитина це сприйме як вищу довіру і утвердиться у своїй значущості.

Якщо не вжити таких кроків, то дитина ідентифікуватиме кохання як небезпечне почуття, адже саме любов до батьків стала причиною її страждань.

Діти та розлучення батьків – як змінюються дорослі

Дуже часто разом із розлученням приходять зміни у звичному укладі життя у дитини – вона переїжджає на нове місце проживання, міняє коло спілкування, школу та багато іншого. Усе це, безумовно, додатковий стрес для дитини. Діти після розлучення батьків не здатні зрозуміти всю глибину страждань матері і сприймають її зневагу в цей період як втрату любові до них. Тому мамі варто чесно пояснити свій стан і не ставати більш суворою, суворою та дратівливою до дітей. Іноді погіршується матеріальне становище сім’ї, і мати змушена більше працювати і, відповідно, менше приділяти уваги своєму чаду. Мати, позбавлена ​​чоловічої підтримки, переживає психологічну травму, що позначається на її взаєминах із дітьми. Вона перебирає на себе чоловічу роль, тоді як дітям в емоційному плані більше потрібна ласка і турбота, ніж неухильні вимоги дисципліни.

Поради батькам

Розпад сім’ї – це завжди неприємно, але можна пом’якшити цей період і пережити його з мінімальними втратами. На жаль, стовідсоткових порад щодо цього не винайдено, оскільки «кожна сім’я нещаслива по-своєму», як говорив класик. Але є деякі загальні рекомендації:

• Слід перебувати з дитиною в постійному конструктивному діалозі, пояснювати причину своєї поведінки чи настрою.
• Якщо малюк не надто малий (2-3 роки), слід роз’яснити йому причини розлучення таким чином, щоб він зміг зрозуміти та прийняти їх.
• Якщо батьки стали предметом виміщування зла та агресії отрока – варто зберегти спокій та перенести цей сплеск. Адже дитина ще не в змозі контролювати свої емоції.
• Слід зберегти максимально звичний для малюка уклад життя.
• Вихователів, вчителів, потрібно повідомити про ситуацію, що склалася, щоб забезпечити їх адекватні дії у зв’язку з можливими спалахами гніву у дитини.
• Слід прислухатися до думки маленької людини та дізнаватися про її бачення подальшої життєвої ситуації. Рекомендується разом запровадити нові сімейні традиції.
• У жодному разі не можна негативно висловлюватися при дитині щодо іншого батька, якими б важкими стосунки з ним не були!
• Не можна перешкоджати зустрічам із батьком. Вони повинні проходити регулярно, якщо для їхньої заборони немає об’єктивних причин.
• Потрібно проводити зі своєю дитиною весь вільний час, щоб вона не відчувала самотності.
• Не варто забувати хвалити дитину, а не загострювати увагу лише на негативних моментах.
• Не треба намагатися «купити» кохання дитини, задарюючи її подарунками. Зараз їй найбільше потрібна любов і підтримка, а не матеріальні цінності.

Батьки повинні невпинно стежити за емоційним станом дитини, щоб не пропустити ознак розвитку депресії. Якщо вони проявляться – треба обов’язково звернутися до спеціаліста-психотерапевта, а не намагатися усунути їх самостійно. Забезпечивши дитині активне соціальне життя, віддавши її в спортивні чи музичні секції, можна перемкнути її увагу з поточних проблем на щось позитивне.

Розлучення з маленькими дітьми – як зберегти мир

Стан дитини після розлучення нагадує метання між двома вогнями. Тому розлучення з маленькими дітьми – це дуже тонкий і делікатний процес. Дорослим у цій ситуації треба постаратися зберегти перемир’я та шанобливе ставлення один до одного, задля емоційного спокою їхньої дитини. Адже діти копіюють поведінку дорослих і переносять перейняту модель на свої стосунки з людьми. Розлученим батькам потрібно спілкуватися максимально доброзичливо і сердечно, наскільки це можливо.

Що має знати дитина:

1. Не соромно бути дитиною із сім’ї, де батьки не живуть разом.
2. Батьки розлучилися між собою, а не з нею.
3. Якщо у дитини виникли питання – нехай запитує і вимагає пояснень.
4. Дитина не зобов’язана обирати одного з батьків.
5. У тому, що батьки розлучилися, немає її провини.
6. Її право – любити маму і тата однаково і підтримувати з ними зв’язок.
7. Якщо дитині необхідна допомога – вона повинна попросити про неї, а не соромитися цього.
8. Якщо вона хоче сумувати – це її право.
9. Вона не зобов’язана передавати послання батьків один одному і працювати «зв’язковим».
10. Вона не зобов’язана також вступати в суперечки батьків і підтримувати чиюсь сторону.

Для батьків головне пам’ятати – те, як вони поведуться під час розірвання шлюбу, позначиться на майбутньому їхнього нащадка. Він має вирости психічно врівноваженою, розсудливою людиною і знати, що навіть якщо його батьки не живуть разом – вони з любов’ю ставляться до нього, як і раніше. Родичі та друзі можуть стати дитині опорою та віддушиною в цей період і всіляко підбадьорювати її.