Про заходи впливу на дитину, яка провинилася, люблять міркувати і сперечатися зовсім молоді та збагачені батьківським досвідом мами. Кожна з них вважає свої методи найбільш правильними, проте вони не завжди збігаються з думкою психологів. Фізичний вплив чи багатогодинне ігнорування свого чада, позбавлення обіцяних благ чи повна безкарність, горезвісний кут чи образливий потиличник — де межі допустимої відплати і чи карати дитину за найменший злий жарт? Фахівці стверджують, що неможливо виростити дітей без покарання, проте воно повинно відповідати ступеню провини малюка і в жодному разі не придушувати в ньому особистість. Існує кілька секретів виховання від психологів та успішних батьків, про які не варто забувати, обираючи спосіб покарання.

У чому причини дитячого непослуху

З перших днів приходу у величезний світ під назвою “життя” малюк приступає до його активного пізнавання – візуально, тактильно, шляхом спостереження за діями близького оточення та повторення їх. Перші правила поведінки встановлюють тато з мамою, м’яко й ненав’язливо обговорюючи звичні для нас істини – не можна брати чужі іграшки без дозволу, недобре завдавати болю іншому. Часто крихітка скоює провину просто тому, що йому не пояснили неприпустимість подібних дій. Ставши старшим, він намагається з цікавістю з’ясувати, що станеться в разі порушення встановлених правил. А іноді просто вредничає, намагаючись привернути до себе увагу, і це тривожний дзвіночок для батьків – можливо, йому бракує тепла та ласки? Реакція мами має бути адекватною і відповідати віку малюка.

З якого віку дітей потрібно карати

З якого віку дітей потрібно карати

Фахівці переконливо довели, що перші два роки діти не здатні вловити зв’язок між проступком і покаранням. Недарма у багатьох країнах до трьох років малюкам дозволяється все. Тільки потім у їхньому житті з’являються правила, і присутнє покарання дітей у сім’ї за їх ігнорування. Однак це не означає, що можна не помічати ударів, щипків або інших агресивних дій крихітки. У цьому випадку потрібно м’яко зупинити його дії і переключити увагу. Практично все, що малюк робить протягом перших п’яти років, є копіюванням поведінки оточуючих, і часто батьки карають дітей за свої власні помилки. У ранньому віці як покарання може використовуватися суворий мамин погляд або серйозна інтонація. У разі агресивної поведінки і відсутності реакції на словесну заборону, можна охопити своє чадо і не дати йому заподіяти комусь біль до повного заспокоєння. Після цього спокійно обговорити з ним причини такої поведінки і її неприпустимість.

Бити чи не бити — фізичні покарання дітей

Жорстокість і насильство — не найкращий метод виховання, шкоду такого впливу важко переоцінити:

• навіть звичний ляпас здатний викликати у дитини образу, яку вона може зберегти на все життя;
• покарання дитини ременем принижує та озлоблює дитину, залякує її і не здатне допомогти у вирішенні конфлікту;
• якщо малюк меланхолік або флегматик, часте насильство перетворить його на покірну особистість, що загрожує в майбутньому потраплянням у несприятливе середовище наркоманів і злочинців;
• фізичні покарання дітей сприяють не розумінню своєї провини та її аналізу, а викликають почуття прикрощі через те, що її виявили. Наступного разу дитина намагатиметься здійснювати свої проступки більш приховано;
• прояви у дитини агресії у стосунках із оточенням — закономірна відповідна реакція на постійні тілесні покарання.

Але що ж робити, якщо дитина провинилася і має зрозуміти ступінь тяжкості свого вчинку, яким способом можна її покарати?

Підказки батькам – види покарань дітей

Як фізичне, так і моральне покарання є образливим для малюка і не вирішує виниклих проблем. Однак існує чимало способів дати йому зрозуміти, що ним незадоволені і що не слід вчиняти в майбутньому подібні дії. Маленька людинка повинна чітко зрозуміти, що вчинивши погано, вона позбавляється чогось приємного для неї. До 5-7 років діти не здатні утримати в пам’яті свої провини, тому покарання має не обіцятися на майбутнє, а здійснюватися одразу ж після проступку. Прийнятні види покарань дітей, які здатні справити виховний вплив:

1. Вимушена ізоляція. Замість класичного кута краще скористатися диваном в іншій кімнаті або кріслом, що стоїть віддалік від іграшок. На прохання подумати про скоєння ним нехорошого вчинку дитина реагує досить скоро, трирічному малюкові для цього достатньо трьох-п’яти хвилин.

2. Без обіцяних солодощів малюк обійдеться без шкоди для здоров’я, проте позбавлення змусить його замислитися над скоєним.

3. Підвищення мамою голосу на багатьох малюків діє тверезо, але не варто використовувати цей спосіб занадто часто – він перестане діяти. Абсолютно неприпустимі образи і крик.

4. На часте питання про те, чи можна карати дитину працею, відповідь фахівців однозначна – не тільки можна, а й потрібно. Насмітивши в кімнаті, малюк цілком здатний за собою прибрати, а розмалювавши стінку – докласти певних зусиль для повернення їй первісного вигляду.

5. Відмова від запланованого походу в зоопарк не зовсім виправдана, а ось від мультиків на якийсь певний час своє нашкоджене чадо можна убезпечити. Тільки не варто забувати – для дорослих півгодини – година пролітає непомітно, а для малюка це ціла вічність.

Чи потрібно і як покарати дитину за брехню – часте питання стурбованих батьків. На жаль, найчастіше непривабливий приклад подають малюкові саме батьки, а посилює проблему відсутність довірчих відносин і почуття страху, що викликається неадекватними покараннями. Тож боротися з обманами слід “від супротивного”, виражаючи свою довіру і розуміння. Важливо не плутати брехню і дитячі фантазії.

Часті помилки батьків

Застосовуючи покарання у вихованні дітей, необхідно реагувати на витівки адекватно і не допускати загальновідомих батьківських помилок. Не варто використовувати право карати і милувати через власний поганий настрій або періодично, не звертаючи уваги на аналогічну провину в інший час. Дитина повинна чітко бачити межу між допустимими і забороненими діями, незалежно від місця і часу їх скоєння. Однак і поспішати з вибором, як покарати дитину за непослух, не варто – спочатку необхідно переконатися, що вона справді винна. Несправедливість і небажання вислухати – головні причини поступового віддалення дітей від батьків, з роками ця проблема лише поглиблюватиметься. Перш ніж оголосити про своє рішення, не зайвим буде поговорити з малюком, показати своє засмучення, поцікавитися причинами його вчинку. Попри те, що іноді дітей потрібно карати, можливо, в даному випадку це і не знадобиться.

Багато батьків щиро не розуміють, як виховувати дітей без покарання. Приділяючи крихітці максимум уваги, терпляче пояснюючи допустимість і забороненість дій, довіряючи своєму малюкові і поважаючи його як особистість, багатьом мамам і татам вдається домогтися вражаючих успіхів у вихованні своїх дітей. Для деяких крихіток мамині насуплені брови – вагоме підтвердження непорядності його дій, і він старанно прагне заслужити заохочувальну мамину усмішку.

Спробуйте уникнути традиційних методів із ременем та підзатильниками, і ви переконаєтеся, що зможете домогтися набагато більшого у вихованні. А головне – зможете заслужити довіру, любов і повагу своєї дитини.