Однією з серйозних проблем в гінекології, що зустрічається у кожної десятої вагітної, є резус-конфлікт матері та плода. Це відповідна реакція імунної системи вагітної з негативним Rh-фактором на проникнення в її кровотік еритроцитів резус-позитивної дитини. Конфлікт резус-факторів призводить до небезпечних наслідків: він ставить під загрозу виношування плода, порушує його внутрішньоутробний розвиток, викликає захворювання у новонародженого. Якщо своєчасно встановити загрозу виникнення цього патологічного стану та вжити необхідних лікувальних або профілактичних заходів, ризик ускладнень можна звести до мінімуму. Велика відповідальність покладається, в першу чергу, на батьків (обізнаність про свої резус-фактори, своєчасне ставання вагітної на облік). Сайт “Мамкин Дом” надає всю необхідну інформацію, що допоможе зорієнтуватися в даному питанні та забезпечити здоров’я майбутньої дитини.

Причини конфлікту та механізм його розвитку

Несумісність еритроцитів плода і матері є основною, точніше, єдиною причиною, що провокує резус-конфлікт крові.

На поверхні кров’яних клітин (еритроцитів) розташований особливий ген — резус-фактор. Він є у більшості людей, але 15% не є його носіями (їхню кров визначають як резус-негативну). Якщо дитину зачали мати з Rh-негативним фактором та резус-позитивний батько, то еритроцити плода, найімовірніше, міститимуть резус-фактор.

У цьому випадку кров малюка є чужорідною для жінки. Імунна система розцінює клітини, що несуть ген резус-фактора, як ворога, і виробляє для їх знищення спеціальні антитіла (імуноглобуліни G). Антитіла мають дуже маленькі розміри, тому проникають крізь плаценту з подальшим потраплянням у кровотік плода. Тут вони склеюють еритроцити, спричиняють їхній гемоліз, порушують процеси кровотворення у дитини, уражають її печінку та селезінку.

Ймовірність розвитку резус-конфлікту ще на етапі виношування при першій вагітності невелика, тому що в нормі еритроцити плода майже не потрапляють у кров жінки, а отже, немає передумов для її сенсибілізації. Але під час пологів змішування крові дитини і матері з подальшою ізоімунізацією (виробленням антитіл) відбувається завжди. Імуноглобуліни здатні спровокувати тяжкі захворювання у щойно народженого малюка. У разі наступних вагітностей антитіла до Rh-фактора вже є в крові жінки, через що ризик конфлікту зростає в рази.

Крім того, у деяких ситуаціях є висока ймовірність виникнення несумісності і в першородллі:

• аборти та викидні перед цією вагітністю;
• переливання жінці крові без попереднього контролю на резус-сумісність;
• проведення інвазивних процедур у вагітних (амніоцентез, кордоцентез);
• тяжкий токсикоз у матері, діабет, перенесені ГРЗ під час виношування дитини та грип (ці патологічні стани пошкоджують ворсини хоріона і підвищують ризик сенсибілізації).

Як проявляється резус-конфлікт при вагітності

На здоров’я вагітної жінки імуносенсибілізація відображається у вигляді анемії, виражених токсикозів, проблем з печінкою.

Резус-конфлікт при вагітності наслідки, перш за все, має для плода і новонародженого. У плода він провокує гемолітичну хворобу, проявами якої можуть бути:

• невинашування вагітності (викидні, передчасні пологи);
• внутрішньоутробна загибель плода;
• мертвонародження.

На УЗД-дослідженні вагітній діагностують патологічне збільшення об’єму навколоплідних вод і потовщення плаценти. У дитини збільшені печінка і селезінка, за більш тяжкої форми можливі набряки і асцит, уражаються нирки, страждає вдосконалення нервової системи. Дослідження крові плода виявляє анемію, наявність незрілих клітин (бластоцити, ретикулоцити).

Наслідки резус-конфлікту для дитини

У новонародженого конфлікт по Rh-фактору виявляється в одній із трьох форм  гемолітичної хвороби.

1. Анемічна (найлегший варіант). Її симптоми – зниження кількості еритроцитів у крові, блідість шкірних покривів, дитина млява, смоктальний рефлекс пригнічений, серцебиття прискорене та приглушене.
2. Жовтянична (зустрічається найчастіше). Викликана збільшенням у крові білірубіну внаслідок значного руйнування еритроцитів. Окрім ознак анемії діагностують помірне збільшення печінки та селезінки, шкірні покриви у першу або другу добу після народження набувають жовтого відтінку. При тяжкому перебігу розвивається ураження нервової системи (білірубінова енцефалопатія). Вона проявляється підвищенням або зниженням м’язового тонусу, пригніченням усіх рефлексів, підвищеним внутрішньочерепним тиском і навіть судомами.
3. Набрякла (найскладніша форма). Виникає, коли руйнування еритроцитів антитілами почалося ще у другому триместрі (18–20 тиждень вагітності). Пошкоджується судинна стінка, внаслідок чого у тканини виходить вода та білки. Це провокує скупчення рідини в органах (плеврит, перикардит), у черевній порожнині (асцит), загальні набряки.

У рідкісних випадках резус-конфлікт викликає руйнування тромбоцитів новонародженого (алоімунна тромбоцитопенія) та представників білих клітин крові – нейтрофілів (нейтропенія).

Діагностичні заходи

Діагностику конфлікту за Rh-фактором починають з визначення резус-належності кожного з батьків. Аналізуючи анамнез попередніх вагітностей (аборти, викидні), оцінюють ступінь ризику імуносенсибілізації під час виношування плода.

Проводять специфічний аналіз на резус-конфлікт при вагітності, який визначає в крові матері титр антирезусних антитіл. Роблять його кілька разів: несенсибілізованим – кожні два місяці, сенсибілізованим – спочатку щомісяця, з 32 тижня – раз на 2 тижні, а з 35 і до пологів – щотижня.

Стан плода оцінюють за допомогою УЗД-діагностики. Спостерігають за його розвитком, величиною органів, товщиною плаценти, кількістю навколоплідних вод. За необхідності проводять кардіотокографію та ЕКГ (дають можливість оцінити рівень гіпоксії плода).

Найбільш точні дані, що свідчать про тяжкість резус-конфлікту, отримують за допомогою інвазивних досліджень – амніоцентезу та кордоцентезу (забір крові з пуповини). Завдяки кордоцентезу, можна отримати повну інформацію: резус-фактор плода і групу крові, рівень гемоглобіну, кількість незрілих елементів крові, рівень білірубіну.

Тактика лікування

Якщо Rh-конфлікт розвивається під час виношування дитини, проводять підтримувальну терапію: курси вітамінів, антиоксидантів, протиалергійних засобів, препаратів заліза та кальцію.

У другій половині вагітності можуть призначити плазмаферез (з метою очистити від антитіл кров матері). У разі задовільного стану плода дозволяють самостійні пологи. У разі важкого ураження дитини проводять кесарів розтин. За показаннями новонародженому переливають кров тієї самої групи, що не містить резус-фактора, а також здійснюють терапевтичні заходи для усунення ознак гемолітичної хвороби.

Принципи профілактики

Ще до зачаття необхідно і жінці, і чоловікові дізнатися свій резус-фактор і вагітність планувати, дотримуючись рекомендацій лікаря. Ще перед зачаттям майбутній матері слід визначити наявність і рівень антитіл до Rh-фактора.

Необхідно пам’ятати, що ні висока ймовірність резус-конфлікту, ні навіть сенсибілізація жінки при вже існуючій вагітності не є приводом для її переривання.

Жінки з відсутністю резус-фактора повинні уникати переливань крові, не перевірених на резус-сумісність. Вкрай небажано їм робити аборти, тому що це збільшує можливість і тяжкість конфлікту за Rh-фактором при наступних вагітностях.

Якщо вагітна не є імуносенсибілізованою (в її крові ще немає антитіл до еритроцитів дитини), проводять ефективну профілактику за допомогою антирезусного імуноглобуліну (RhoGAM). Він нейтралізує резус-позитивні еритроцити, що проникли від плода до матері, тим самим знижуючи ймовірність резус-конфлікту. Вводять його двічі: на 28 тижні вагітності та на другу (третю) добу після пологів (у вигляді внутрішньом’язової ін’єкції).

Антирезусний імуноглобулін використовують також для профілактики ізоімунізації у резус-негативних жінок після аборту, переливання крові, викидня, позаматкової вагітності. У даних ситуаціях препарат необхідно ввести не пізніше ніж через 3 доби після процедури.

У більшості випадків спільні зусилля батьків і лікарів, грамотна профілактика та лікування здатні звести до мінімуму небажані наслідки резус-несумісності матері та дитини.